тринпіль
Три́нпіль, -ля и три́нпуль, -ля
м. Палка, на которой вѣшаютъ для снятія шкуры убитую овцу: посрединѣ она висить на веревкѣ, а концы ея продѣты въ прорѣзы заднихъ ногъ овцы. О. 1862. V. Кух. 39.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me