1. Словник української мови Грінченка

тріпання

Тріпання, -ня

с.

1) Дерганіе. Шейк.

2) Битье, наказаніе розгами. Шейк.

3) Выколачиваніе, вытряхиваніе. Шейк.

4) Хлопаніе (крыльями, напр).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тріпання — трі́пання іменник середнього роду від: трі́пати тріпа́ння іменник середнього роду від: тріпа́ти розм. Орфографічний словник української мови
  2. тріпання — ТРІПА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. тріпа́ти. – Іч, гарна яка! Іч, яка хороша стала! – хвалив він її, тріпаючи її своєю невеличкою білою рукою по її повній щоці. Від того тріпання била кров у Христине лице, приливала у голову (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  3. тріпання — I тр`іпання-я, с. Дія за знач. тріпати і тріпатися та звуки, утворювані цією дією. II тріп`ання-я, с., розм. Дія за знач. тріпати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тріпання — Трі́пання, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. тріпання — ТРІ́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. трі́пати і трі́патися та звуки, утворювані цією дією. Тихо підходили до озера. Прислухались. На озері жирувала дичина. Чулося тріпання пташиних крил (Збан. Словник української мови в 11 томах