тріпання
ТРІ́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. трі́пати і трі́патися та звуки, утворювані цією дією.
Тихо підходили до озера. Прислухались. На озері жирувала дичина. Чулося тріпання пташиних крил (Збан., Над Десною, 1951, 212);
В неї серце дуже тривожно тріпалось: вона почувала кожний рух його, чула кожне тріпання (Н.-Лев., V, 1966, 125).
ТРІПА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. тріпа́ти.
— Іч, гарна яка! Іч, яка хороша стала! — хвалив він її, тріпаючи її своєю невеличкою білою рукою по її повній щоці. Від того тріпання била кров у Христине лице, приливала у голову (Мирний, III, 1954, 181).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тріпання — трі́пання іменник середнього роду від: трі́пати тріпа́ння іменник середнього роду від: тріпа́ти розм. Орфографічний словник української мови
- тріпання — ТРІПА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. тріпа́ти. – Іч, гарна яка! Іч, яка хороша стала! – хвалив він її, тріпаючи її своєю невеличкою білою рукою по її повній щоці. Від того тріпання била кров у Христине лице, приливала у голову (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
- тріпання — I тр`іпання-я, с. Дія за знач. тріпати і тріпатися та звуки, утворювані цією дією. II тріп`ання-я, с., розм. Дія за знач. тріпати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тріпання — Трі́пання, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тріпання — Тріпання, -ня с. 1) Дерганіе. Шейк. 2) Битье, наказаніе розгами. Шейк. 3) Выколачиваніе, вытряхиваніе. Шейк. 4) Хлопаніе (крыльями, напр). Словник української мови Грінченка