туга

Значення в інших словниках

1. туга — ту́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. туга — Скорбота, сум, смуток, р. тужба, д. банність, (за рідним краєм) носталгія. Словник синонімів Караванського
3. туга — див. сум Словник синонімів Вусика
4. туга — [туга] -гие, д. і м. туз'і Орфоепічний словник української мови
5. туга — ТУ́ГА, и, ж. Почуття глибокого жалю; важкий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба, сум. Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно. З лиця спав, аж почорнів од великої туги (П. Словник української мови у 20 томах
6. туга — Не велика серцю туга, не будеш ти, то буде друга. Як не тебе, то іншу посватаю. Як прийде туга, пізнаєш друга. Лише в нещастю пізнаєш приятеля. Приповідки або українсько-народня філософія
7. туга — I т`уга-и, ж. Почуття глибокого жалю; гнітючий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба, сум. || за ким – чим, по кому – чому. Почуття, викликане відсутністю кого-, чого-небудь, хто (що) знаходиться десь далеко. Великий тлумачний словник сучасної мови
8. туга — ТУГА — екзистенційна ситуація граничного буття, в якій людина переживає неадекватність власної життєвої стратегії виклику буття і втрату автентичності. Т. є симптомом самотрансцендування (див. Філософський енциклопедичний словник
9. туга — СУМ (невеселий, важкий настрій, почуття глибокого жалю, спричинені невдачею, горем і т. ін.), СМУ́ТОК, ЖУРБА́, ПЕЧА́ЛЬ, ТУ́ГА, ЖАЛЬ, ЖА́ЛОЩІ, НУДЬГА, НУДО́ТА, МЕЛАНХО́ЛІЯ, ІПОХО́НДРІЯ книжн., ЗАЖУ́РА поет., СУХО́ТА фольк., ЖУРБО́ТА розм., МІНО́Р розм. Словник синонімів української мови
10. туга — Ту́га, -ги, -зі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. туга — ТУ́ГА, и, ж. Почуття глибокого жалю; важкий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба, сум. Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно. З лиця спав, аж почорнів од великої туги (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах