тугенький
Тугий, -а, -е
1) Тугой, упругій. Щоб була туга як коліно. (Посадивши капусту, примовляютъ). Ном. № 261.
2) Крутой, густой. Туга грязь.
3) Твердый (о камнѣ). Шух. І. 13.
4) Сильный, крѣпкій, суровый. Туга зимойка. Гол.
5) Несговорчивый, упрямый, крутой. Левиц. Пов. 72. Я чоловік не тугий: дасте 25 карбованців, то й ваш кінь. Камен. у.
6) О рѣчи: тяжелый. Уся мова його була якась туга, лемехувата. Левиц. І. 163. ум. тугенький, тугесенький.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тугенький — туге́нький прикметник Орфографічний словник української мови
- тугенький — [туген'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- тугенький — ТУГЕ́НЬКИЙ, а, е. Досить тугий. Я витяг гроші, тугеньку пачечку карбованців, заплатив жінці полтиник і пішов (М. Чабанівський); Через півтора року повернувся додому Йосип, якого червоні брали в обоз, гульк – а в колисці тугенький, мов гарбузик... Словник української мови у 20 томах
- тугенький — -а, -е. Досить тугий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тугенький — туги́й на ву́хо. Який погано чує; глухуватий. Воно (дитя), звиняйте, малим з печі впало. З тієї пори і пішло… І на око стало сліпе, і на вухо стало туге (О. Ковінька); А коли будуть допитуватись, чи не чула чого, ти скажи, що туга на вухо стала (Легенди.. Фразеологічний словник української мови
- тугенький — ТУГЕ́НЬКИЙ, а, е. Досить тугий. Я витяг гроші, тугеньку пачечку карбованців, заплатив жінці полтиник і пішов (Чаб., За півгодини.. Словник української мови в 11 томах