1. Словник української мови у 20 томах

тугенький

ТУГЕ́НЬКИЙ, а, е.

Досить тугий.

Я витяг гроші, тугеньку пачечку карбованців, заплатив жінці полтиник і пішов (М. Чабанівський);

Через півтора року повернувся додому Йосип, якого червоні брали в обоз, гульк – а в колисці тугенький, мов гарбузик, хлопчик гойдається, ніжками на Йоньку свариться (Григорій Тютюнник).

◇ (1) Туге́нький на ву́хо (д) див. туги́й.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тугенький — туге́нький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тугенький — [туген'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  3. тугенький — -а, -е. Досить тугий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тугенький — туги́й на ву́хо. Який погано чує; глухуватий. Воно (дитя), звиняйте, малим з печі впало. З тієї пори і пішло… І на око стало сліпе, і на вухо стало туге (О. Ковінька); А коли будуть допитуватись, чи не чула чого, ти скажи, що туга на вухо стала (Легенди.. Фразеологічний словник української мови
  5. тугенький — ТУГЕ́НЬКИЙ, а, е. Досить тугий. Я витяг гроші, тугеньку пачечку карбованців, заплатив жінці полтиник і пішов (Чаб., За півгодини.. Словник української мови в 11 томах
  6. тугенький — Тугий, -а, -е 1) Тугой, упругій. Щоб була туга як коліно. (Посадивши капусту, примовляютъ). Ном. № 261. 2) Крутой, густой. Туга грязь. 3) Твердый (о камнѣ). Шух. І. 13. 4) Сильный, крѣпкій, суровый. Туга зимойка. Гол. 5) Несговорчивый, упрямый, крутой. Словник української мови Грінченка