1. Словник української мови Грінченка

тузатися

Тузатися, -заюся, -єшся

гл. Возиться, толкать другъ друга, бороться, спорить. Жінка кричить: давай мені віжки! А я кажу: сам поганятиму! Тузались отак собі обоє, тузались. Грин. II. 179. Дітвора почала тузатись — кому ноту закинути. Св. Л. 42. Вони там проміж себе тузались: той правив гроші, а в того либонь не було. Павлогр. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тузатися — ту́затися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. тузатися — ТУ́ЗАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм., рідко. Штовхатися, битися (звичайно кулаками). Жінка кричить: давай мені віжки! А я кажу: сам поганятиму! Тузались отак собі обоє, тузались (Сл. Б. Грінченка); Дітвора почала тузатись (А. Свидницький). Словник української мови у 20 томах
  3. тузатися — -аюся, -аєшся, недок., розм., рідко. Штовхатися, битися (звичайно кулаками). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тузатися — БИ́ТИСЯ (бити один одного, влаштовувати бійку), СКУ́БТИСЯ розм., СКУ́БА́ТИСЯ розм.; ТОВКТИ́СЯ розм., ТУ́ЗАТИСЯ розм., ТУЗИ́ТИСЯ рідко (битися, штовхаючись чим-небудь — звичайно кулаками); ЧУ́БИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. тузатися — ТУ́ЗАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм., рідко. Штовхатися, битися (звичайно кулаками). Жінка кричить: давай мені віжки! А я кажу: сам поганятиму! Тузались отак собі обоє, тузались (Сл. Гр.); Дітвора почала тузатись (Свидн., Люборацькі, 1955, 30). Словник української мови в 11 томах