1. Словник української мови Грінченка

тупцяти

Тупцяти, -цяю, -єш

гл.

1) Ходить. Він часто по баб'ячій тупцяв по хаті. Левиц. І. 478.

2) — коло кого. Ухаживать, присматривать. Як візьме коло його панькати, тупцяти. Левиц. І. 139. см. тупцювати.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тупцяти — ту́пцяти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. тупцяти — див. ТУПАТИ; (за ким) тупати, тьопати, тюпати, дрібцювати; (коло кого) витися, упадати. Словник синонімів Караванського
  3. тупцяти — див. баритися; іти; стояти; ходити Словник синонімів Вусика
  4. тупцяти — ТУ́ПЦЯТИ див. тупцюва́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. тупцяти — див. тупцювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тупцяти — ГОДИ́ТИ кому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИ кому, ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ кому і без додатка, діал., ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ кому і без додатка, діал.; ПОТРАФЛЯ́ТИ кому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
  7. тупцяти — ТУ́ПЦЯТИ див. тупцюва́ти. Словник української мови в 11 томах