1. Словник української мови Грінченка

тупцяння

Тупцяння, -ня

с. = тупцювання. Юрба хлопців, їх тупцяння і їх підлесливість. Левиц. Пов. 308.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тупцяння — ту́пцяння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. тупцяння — ТУ́ПЦЯННЯ, я, с. Дія за знач. ту́пцяти і ту́пцятися. Я таки впрохав усіх, кого треба було, щоб місце дали вам. Моє тупцяння таки мало поспіх (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  3. тупцяння — -я, с. Дія за знач. тупцяти і тупцятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тупцяння — ТУ́ПЦЯННЯ, я, с. Дія за знач. ту́пцяти і ту́пцятися. Я таки впрохав усіх, кого треба було, щоб місце дали вам. Моє тупцяння таки мало поспіх (Н.-Лев., IV, 1956, 348). Словник української мови в 11 томах