1. Словник української мови в 11 томах

тупцяння

ТУ́ПЦЯННЯ, я, с. Дія за знач. ту́пцяти і ту́пцятися.

Я таки впрохав усіх, кого треба було, щоб місце дали вам. Моє тупцяння таки мало поспіх (Н.-Лев., IV, 1956, 348).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тупцяння — ту́пцяння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. тупцяння — ТУ́ПЦЯННЯ, я, с. Дія за знач. ту́пцяти і ту́пцятися. Я таки впрохав усіх, кого треба було, щоб місце дали вам. Моє тупцяння таки мало поспіх (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  3. тупцяння — -я, с. Дія за знач. тупцяти і тупцятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тупцяння — Тупцяння, -ня с. = тупцювання. Юрба хлопців, їх тупцяння і їх підлесливість. Левиц. Пов. 308. Словник української мови Грінченка