тупцяння
ту́пцяння
іменник середнього роду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тупцяння — ТУ́ПЦЯННЯ, я, с. Дія за знач. ту́пцяти і ту́пцятися. Я таки впрохав усіх, кого треба було, щоб місце дали вам. Моє тупцяння таки мало поспіх (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
- тупцяння — -я, с. Дія за знач. тупцяти і тупцятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тупцяння — ТУ́ПЦЯННЯ, я, с. Дія за знач. ту́пцяти і ту́пцятися. Я таки впрохав усіх, кого треба було, щоб місце дали вам. Моє тупцяння таки мало поспіх (Н.-Лев., IV, 1956, 348). Словник української мови в 11 томах
- тупцяння — Тупцяння, -ня с. = тупцювання. Юрба хлопців, їх тупцяння і їх підлесливість. Левиц. Пов. 308. Словник української мови Грінченка