1. Словник української мови Грінченка

тупцювання

Тупцюва́ння, -ня

с.

1) Топаніе, отупаніе.

2) — коло кого. Ухаживаніе хлопоты.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тупцювання — тупцюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. тупцювання — ТУПЦЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. тупцюва́ти і тупцюва́ння. Шість годин тривало це безглузде тупцювання по глибокому снігу (З. Тулуб); Після довгих вагань, тупцювання по кімнаті й покашлювання зважився [Костянтин Павлович] і тихо, удавано байдужим тоном... Словник української мови у 20 томах
  3. тупцювання — -я, с. Дія за знач. тупцювати і тупцюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тупцювання — топта́тися (тупцюва́ти, тупцюва́тися, ту́пцятися, товкти́ся) на (одно́му) мі́сці. Не просуватися вперед, не мати жодних досягнень у якійсь справі; не розвиватися, не вдосконалюватися. Фразеологічний словник української мови
  5. тупцювання — Тупцюва́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. тупцювання — ТУПЦЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. тупцюва́ти і тупцюва́ння. Шість годин тривало це безглузде тупцювання по глибокому снігу (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах