1. Словник української мови у 20 томах

тупцювання

ТУПЦЮВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. тупцюва́ти і тупцюва́ння.

Шість годин тривало це безглузде тупцювання по глибокому снігу (З. Тулуб);

Після довгих вагань, тупцювання по кімнаті й покашлювання зважився [Костянтин Павлович] і тихо, удавано байдужим тоном, так ніби між іншим, обізвався (В. Козаченко).

◇ (1) Тупцюва́ння на мі́сці (д) див. топта́тися.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тупцювання — тупцюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. тупцювання — -я, с. Дія за знач. тупцювати і тупцюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тупцювання — топта́тися (тупцюва́ти, тупцюва́тися, ту́пцятися, товкти́ся) на (одно́му) мі́сці. Не просуватися вперед, не мати жодних досягнень у якійсь справі; не розвиватися, не вдосконалюватися. Фразеологічний словник української мови
  4. тупцювання — Тупцюва́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. тупцювання — ТУПЦЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. тупцюва́ти і тупцюва́ння. Шість годин тривало це безглузде тупцювання по глибокому снігу (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах
  6. тупцювання — Тупцюва́ння, -ня с. 1) Топаніе, отупаніе. 2) — коло кого. Ухаживаніе хлопоты. Словник української мови Грінченка