тупцювати

ТУПЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш і ТУ́ПЦЯТИ, яю, яєш, недок.

1. Переступати з ноги на ногу; ходити з місця на місце на невеликому просторі.

Тупцюють дроворуби, хукають у руки, а носи сині, на бородах сніг (А. Тесленко);

У відчинених навстіж дверях стайні тупцювали коні, хрумкаючи корм (О. Гончар);

Коломієць уже деякий час .. тупцював довкола професора і силкувався потрапити йому на очі (Ю. Смолич);

Баба тупцяє коло печі, – тільки оце паляниці повиймала (Ганна Барвінок);

Всі враз обернулись і витягли голови вниз до маленького чоловічка в свиті. Він ніяково тупцяв на місці й від сотні очей стрепенувся, як від холодної води (П. Панч).

2. розм. Іти, ходити.

Малим ще, тямую, всі межі я знав. За мамою літом щодень тупцював (І. Франко);

// Бути на ногах.

– Сідай, дитя, поки баба ще тупцяє, – добрими очима дивиться на нього стара і зітхає (М. Стельмах);

// Танцювати, притупуючи; танцювати нешвидко, дрібними кроками.

Старий грає, примовляє, Ногами тупцює (Т. Шевченко);

Він бачив, як поміж столиками почали тупцювати пари (П. Загребельний).

3. коло (біля) кого – чого, розм. Доглядати кого-, що-небудь.

Улітку .. коло саду й коло пасіки тупцяв [Семен Денисович] (Б. Грінченко);

// Упадати коло кого-небудь, догоджати комусь.

Край стола сидить Мотря та понуро, вовкувато дивиться, а муженько мій зазирає їй у вічі, розважає її, роздебенює, тупцює коло неї, регоче (А. Кримський);

– Це вони [батюшка й матушка] так тупцяють коло нас, щоб залучити жениха для своєї Ваті (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

тупцювати

Значення в інших словниках