тупцювати
ТУПЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш і ТУ́ПЦЯТИ, яю, яєш, недок.
1. Переступати з ноги на ногу; ходити з місця на місце на невеликому просторі.
Тупцюють дроворуби, хукають у руки, а носи сині, на бородах сніг (Тесл., З книги життя, 1949, 29);
У відчинених навстіж дверях стайні тупцювали коні, хрумкаючи корм (Гончар, III, 1959, 191);
Коломієць уже деякий час.. тупцював довкола професора і силкувався потрапити йому на очі (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 141);
Баба тупцяє коло печі, — тільки оце паляниці повиймала (Барв., Опов.., 1902, 123);
Всі враз обернулись і витягли голови вниз до маленького чоловічка в свиті. Він ніяково тупцяв на місці й від сотні очей стрепенувся, як від холодної води (Панч, II, 1956, 130).
◊ Тупцюва́ти на [одно́му] мі́сці див. мі́сце.
2. розм. Іти, ходити.
Малим ще, тямую, всі межі я знав. За мамою літом щодень тупцював (Фр., X, 1954, 178);
// Бути на ногах.
— Сідай, дитя, поки баба ще тупцяє, — добрими очима дивиться на нього стара і зітхає (Стельмах, Хліб.., 1959, 247);
// Танцювати, притупуючи; танцювати нешвидко, дрібними кроками.
Старий грає, примовляє, Ногами тупцює (Шевч., II, 1963, 329);
Він бачив, як поміж столиками почали тупцювати пари (Загреб., Спека, 1961, 213).
3. коло (біля) кого — чого, розм. Доглядати кого-, що-небудь.
Улітку.. коло саду й коло пасіки тупцяв [Семен Денисович] (Гр., І, 1963, 545);
// Упадати коло кого-небудь, догоджати комусь.
Край стола сидить Мотря та понуро, вовкувато дивиться, а муженько мій зазирає їй у вічі, розважає її, роздебенює, тупцює коло неї, регоче (Крим., Вибр., 1965, 383);
— Це вони [батюшка й матушка] так тупцяють коло нас, щоб залучити жениха для своєї Ваті (Н.-Лев., IV, 1956, 61).
Значення в інших словниках
- тупцювати — (перебираючи ногами, залишатися на місці) тупцяти// переступати з ноги на ногу, переминати ногами. Словник синонімів Полюги
- тупцювати — тупцюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- тупцювати — див. ТУПАТИ; (за ким) тупати, тьопати, тюпати, дрібцювати; (коло кого) витися, упадати. Словник синонімів Караванського
- тупцювати — див. іти; стояти; танцювати; ходити Словник синонімів Вусика
- тупцювати — ТУПЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш і ТУ́ПЦЯТИ, яю, яєш, недок. 1. Переступати з ноги на ногу; ходити з місця на місце на невеликому просторі. Тупцюють дроворуби, хукають у руки, а носи сині, на бородах сніг (А. Словник української мови у 20 томах
- тупцювати — -юю, -юєш і тупцяти, -яю, -яєш, недок. 1》 Переступати з ноги на ногу; ходити з місця на місце на невеликому просторі. 2》 розм. Іти, ходити. || Бути на ногах. || Танцювати, притупуючи; танцювати нешвидко, дрібними кроками. 3》 коло (біля) кого – чого, розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тупцювати — топта́тися (тупцюва́ти, тупцюва́тися, ту́пцятися, товкти́ся) на (одно́му) мі́сці. Не просуватися вперед, не мати жодних досягнень у якійсь справі; не розвиватися, не вдосконалюватися. Фразеологічний словник української мови
- тупцювати — ГОДИ́ТИ кому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИ кому, ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ кому і без додатка, діал., ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ кому і без додатка, діал.; ПОТРАФЛЯ́ТИ кому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
- тупцювати — Тупцюва́ти, -пцю́ю, -цю́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тупцювати — Тупцювати, -цю́ю, -єш гл. 1) Ходить, топая, ступать, топтаться. 2) — коло кого. Ухаживать. Словник української мови Грінченка