1. Словник української мови Грінченка

туркут

Туркот, туркут, -та

м.

1) Порода голубя, турманъ. Ходить туркот волохатий. Попотурчи, туркоте. Ном. № 2732. Позирав, ходив як туркут, голуб волохатий. Мкр. Н. 30.

2) Ворчунъ, сварливый человѣкъ. Шейк.

---------------

Туркут

см. туркот.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. туркут — ту́ркут іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. туркут — ТУ́РКУТ див. ту́ркіт¹. Словник української мови у 20 томах
  3. туркут — див. туркіт I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. туркут — I. ТУ́РКІТ (ТУ́РКУТ) (голуб), ТУ́РМАН. На тополю присів туркут і твердив собі: "Тур-тур" (С. Чорнобривець); На даху попівського голубника на весняному сонці породисті турмани й дутиші (О. Донченко). Словник синонімів української мови
  5. туркут — ТУ́РКУТ див. ту́ркіт¹. Словник української мови в 11 томах