туртус

Туртус, -са

м. Стукъ, грохоть. Наче табун коней женуть.... Кругом хати бігає, шукає, гукає; такий туртус, аж хата двигтить. Драг. 64.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. туртус — Гомін, шамотнява Словник застарілих та маловживаних слів