убування
Убува́ння, -ня
с.
1) Обуваніе.
2) Обувь.
3) Убываніе. ум. обуваннячко. Ні по чому не спізнаю (милу), лем по вбуваннячку. Гол. IV. 503.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- убування — убува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- убування — УБУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. убува́ти¹. Детальніше вивчено [під час космічних досліджень] магнітне поле планети, характер його убування в міру віддалення від поверхні Землі (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- убування — -я, с. Дія за знач. убувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- убування — УБУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. убува́ти¹. Детальніше вивчено [під час космічних досліджень] магнітне поле планети, характер його убування в міру віддалення від поверхні Землі (Рад. Укр., 18.VІ 1963, 3). Словник української мови в 11 томах