1. Словник української мови Грінченка

убігти

Убіга́ти, -га́ю, -єш

сов. в. убігти, -жу, -жи́ш, гл.

1) Вбѣгать, вбѣжать. Убігла в сіни і замкнулась. Чуб.

2) Только несовер. в. Гоняться, ухаживать. Він за нею дуже вбігає.

3) Пробѣгать, пробѣжать. Пятьсот верст убігли. Рудч. Ск. І. 72.

4) Погружаться, погрузиться, вбиваться, вбиться. Як ударить (бабу ягу), так вона так під руки і вбігла в тік. ЗОЮР. І. 52.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. убігти — Перебігти [V] Словник з творів Івана Франка
  2. убігти — убі́гти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. убігти — [ўб'ігтие] = вбігти ўб'іжу, ўб'іжиш, ўб'іжиемо, ўб'іжиете; нак. ўб'іжи, ўб'іж'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. убігти — УБІ́ГТИ див. вбіга́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. убігти — див. вбігати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. убігти — ВБІГА́ТИ (УБІГА́ТИ) (біжучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАБІГА́ТИ, ВЛІТА́ТИ розм. — Док.: вбі́гти (убі́гти), забі́гти, влеті́ти, вшеле́патися (ушеле́патися) фам. Уляна вбігає в кам'яницю (М. Словник синонімів української мови
  7. убігти — УБІ́ГТИ див. вбіга́ти. Словник української мови в 11 томах