1. Словник української мови Грінченка

увалювати

Увалювати, -люю, -єш

сов. в. увалити, -лю, -лиш, гл.

1) Вваливаться, ввалиться. Всі так і ввалили в хату.

2) Проваливать, провадить, пробить. Так торкнув келепом, що й черепа ввалив.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. увалювати — ува́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. увалювати — УВА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., УВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що, техн. Оброблювати валянням, звалювати. УВА́ЛЮВАТИ² див. вва́лювати. Словник української мови у 20 томах