увалювати
УВА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., УВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що, техн.
Оброблювати валянням, звалювати.
УВА́ЛЮВАТИ² див. вва́лювати.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- увалювати — ува́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- увалювати — Увалювати, -люю, -єш сов. в. увалити, -лю, -лиш, гл. 1) Вваливаться, ввалиться. Всі так і ввалили в хату. 2) Проваливать, провадить, пробить. Так торкнув келепом, що й черепа ввалив. Словник української мови Грінченка