1. Словник української мови Грінченка

увірити

Увіряти, -ряю, -єш

сов. в. увіри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. — на ко́го. Довѣрять, довѣрить кому. Всі кріпко на її ввіряли: що було скаже — не минеться. О. 1862. VIII. 13.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. увірити — уві́рити 1 дієслово доконаного виду повірити діал. уві́рити 2 дієслово доконаного виду довірити щось Орфографічний словник української мови
  2. увірити — УВІ́РИТИ¹ див. увіря́ти¹. УВІ́РИТИ² див. ввіря́ти¹. Словник української мови у 20 томах
  3. увірити — I див. увіряти 1). II див. ввіряти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. увірити — ДОВІРЯ́ТИ кому (ставитися до когось із довір'ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ (ВІ́РИ), ПОКЛАДА́ТИСЯ на кого, ЗВІРЯ́ТИСЯ на кого, НАДІ́ЯТИСЯ на кого; ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ) кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ (УВІРЯ́ТИСЯ), СПУСКА́ТИСЯ на кого, розм. Словник синонімів української мови
  5. увірити — УВІ́РИТИ¹ див. увіря́ти¹. УВІ́РИТИ² див. ввіря́ти. Словник української мови в 11 томах