1. Словник української мови Грінченка

увірятися

Увірятися, -ряюся, -єшся

сов. в. увіритися, -рюся, -ришся, гл.

1) Надоѣдать, надоѣсть, опротивѣть. А! вже він мені ввірився. Ном. Не ввірився ще йому світ. Стор. МПр. 3. Чи вже ж тобі катерга турецька не ввірилася? АД. І.

2) Довѣряться, довѣриться. З паном не дружи, жінці не ввіряйся, а чужих гостей не приймай. Ном. № 1196.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. увірятися — увіря́тися 1 дієслово недоконаного виду переконуватися діал. увіря́тися 2 дієслово недоконаного виду ввірятися Орфографічний словник української мови
  2. увірятися — див. набридати Словник синонімів Вусика
  3. увірятися — УВІРЯ́ТИСЯ¹ (ВВІРЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УВІ́РИТИСЯ (ВВІ́РИТИСЯ), рюся, ришся, док., діал. Переконуватися. [Данило:] Увіривсь я, Палазю: Мар'яна мене любить. У цю неділю весілля наше буде безпремінно! (І. Карпенко-Карий). УВІРЯ́ТИСЯ² див. ввіря́тися¹. Словник української мови у 20 томах
  4. увірятися — I (ввірятися), -яюся, -яєшся, недок., увіритися (ввіритися), -рюся, -ришся, док., діал. Переконуватися. II див. ввірятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. увірятися — ДОВІРЯ́ТИ кому (ставитися до когось із довір'ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ (ВІ́РИ), ПОКЛАДА́ТИСЯ на кого, ЗВІРЯ́ТИСЯ на кого, НАДІ́ЯТИСЯ на кого; ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ) кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ (УВІРЯ́ТИСЯ), СПУСКА́ТИСЯ на кого, розм. Словник синонімів української мови
  6. увірятися — УВІРЯ́ТИСЯ¹ (ВВІРЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УВІ́РИТИСЯ (ВВІ́РИТИСЯ), рюся, ришся, док., діал. Переконуватися. [Данило:] Увіривсь я, Палазю: Мар’яна мене любить. У цю неділю весілля наше буде безпремінно! (К.-Карий, І, 1960, 188). УВІРЯ́ТИСЯ² див. ввіря́тися. Словник української мови в 11 томах