1. Словник української мови Грінченка

уговорювати

Уговорювати, -рюю, -єш

гл. = уговоряти. Старець вговорює панича: гріх тобі, каже, синку, знущатись над старими людьми. Стор. І. 17.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уговорювати — угово́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. уговорювати — Змовляти, змовити, позмовляти, намовляти, намовити, понамовляти, перемовляти, перемовити, поперемовляти, підмовляти, підмовити, попідмовляти, умовляти, умовити, повмовляти, угрущати, угрущити, повгрущати, див. урезонювати, здержувати, напоумляти Словник чужослів Павло Штепа
  3. уговорювати — УГОВО́РЮВАТИ (ВГОВО́РЮВАТИ), юю, юєш і рідше УГОВОРЯ́ТИ (ВГОВОРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок. УГОВОРИ́ТИ (ВГОВОРИ́ТИ), орю́, о́риш, док., кого, розм. 1. Переконувати, схиляючи до чого-небудь; умовляти. А мати – як мати!... Словник української мови у 20 томах
  4. уговорювати — (вговорювати), -юю, -юєш і рідше уговоряти (вговоряти), -яю, -яєш, недок., уговорити (вговорити), -орю, -ориш, док., перех., розм. 1》 Переконувати, схиляючи до чого-небудь; умовляти. 2》 Заспокоювати, утішати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. уговорювати — ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ (ВТІ́ШИТИ), УТИХОМИ́РИТИ (ВТИХОМИ́РИТИ) рідше, ПОТІ́ШИТИ рідше, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), СТІ́ШИТИ розм., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ) розм. Словник синонімів української мови
  6. уговорювати — УГОВО́РЮВАТИ (ВГОВО́РЮВАТИ), юю, юєш і рідше УГОВОРЯ́ТИ (ВГОВОРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УГОВОРИ́ТИ (ВГОВОРИ́ТИ), орю́, о́риш, док., перех., розм. 1. Переконувати, схиляючи до чого-небудь; умовляти. А мати — як мати!... Словник української мови в 11 томах