узвичаїтися

Значення в інших словниках

1. узвичаїтися — узвича́їтися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. узвичаїтися — [узвиечайітиес'а] -йус'а, -йіс':а, -йіц':а, -йац':а Орфоепічний словник української мови
3. узвичаїтися — УЗВИЧА́ЇТИСЯ, а́юся, а́їшся, док. 1. розм. Здобути навики, уміння у чому-небудь; навчитися чого-небудь; призвичаїтися. Всього, кажу, було, нім Мася узвичаїлась по-польськи балакати (А. Свидницький). Словник української мови у 20 томах
4. узвичаїтися — -аюся, -аїшся, док. 1》 розм. Здобути навики, уміння у чому-небудь; навчитися чого-небудь; призвичаїтися. 2》 Зробитися звичайним, набути широкого вжитку, усталитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. узвичаїтися — ВЕСТИ́СЯ безос. (бути звичаєм, загальноприйнятим правилом), ВОДИ́ТИСЯ, ПОВО́ДИТИСЯ, УЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ЗАВЕ́ДЕНО безос.-присудк. сл. — Док.: повести́ся, узвича́їтися. Так велось у старосвітщину, що рада була старша од гетьмана (П. Словник синонімів української мови
6. узвичаїтися — УЗВИЧА́ЇТИСЯ, а́юся, а́їшся, док. 1. розм. Здобути навики, уміння у чому-небудь; навчитися чого-небудь; призвичаїтися. Всього, кажу, було, нім Мася узвичаїлась по-польськи балакати (Свидн., Люборацькі, 1955, 61). 2. Зробитися звичайним, набути широкого вжитку, усталитися. Словник української мови в 11 томах