1. Словник української мови Грінченка

укоїти

Укоїти, укою, -їш

гл. Сдѣлать — преимущественно — что либо дурное. Пан Каньовський кого б ні зустрів поодинчого, то щось йому та вкоїть. Грин. II. 230. А що се ти вкоїв, псявіро? Г. Барв. 190. Вкоїти халепи. К. ЦН. 284.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. укоїти — уко́їти 1 дієслово доконаного виду учинити розм. уко́їти 2 дієслово доконаного виду угамувати діал. Орфографічний словник української мови
  2. укоїти — УКО́ЇТИ¹ (ВКО́ЇТИ), о́ю, о́їш, док., що, розм. Учинити що-небудь, перев. недобре. – А що се вкоїв, псявіро? (Ганна Барвінок); – Знаєте, – каже кобзар, – а чи чували, що .. вкоїв Іванець? (П. Словник української мови у 20 томах
  3. укоїти — I (вкоїти), -ою, -оїш, док., перех., розм. Учинити що-небудь, перев. недобре. II (вкоїти), -ою, -оїш, док., перех., діал. Заспокоїти, угамувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. укоїти — НАКО́ЇТИ чого, у питальних зворотах — що (зробити, заподіяти що-небудь погане, варте осуду), СКО́ЇТИ, НАРОБИ́ТИ, УЧИНИ́ТИ (ВЧИНИ́ТИ) що, УКО́ЇТИ (ВКО́ЇТИ) розм., НАТВОРИ́ТИ розм., НАБРО́ЇТИ розм., НАКОЛОБРО́ДИТИ чого і без додатка, розм. Словник синонімів української мови
  5. укоїти — УКО́ЇТИ¹ (ВКО́ЇТИ), о́ю, о́їш, док., перех., розм. Учинити що-небудь, перев. недобре. — А що се вкоїв, псявіро? (Барв., Опов.., 1902, 190); — Знаєте, — каже кобзар, — а чи чували, що.. вкоїв Іванець? (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах