1. Словник української мови в 11 томах

укоїти

УКО́ЇТИ¹ (ВКО́ЇТИ), о́ю, о́їш, док., перех., розм. Учинити що-небудь, перев. недобре.

— А що се вкоїв, псявіро? (Барв., Опов.., 1902, 190);

— Знаєте, — каже кобзар, — а чи чували, що.. вкоїв Іванець? (П. Куліш, Вибр., 1969, 58);

«Читати чужий лист, хоч би він був і загублений, — се підло, підло!.. І я вкоїла нечесне діло…» (Хотк., І, 1966, 48);

Хтось хлюпнув їй за шию води. Подумала, що це хтось із хлопців. Ба ні! Варка. Як і завжди, щось укоїть (Гуц., Скупана.., 1965, 115).

УКО́ЇТИ² (ВКО́ЇТИ), о́ю, о́їш, док., перех., діал. Заспокоїти, угамувати.

Лиш узяв [бранець] кобзину в руки та й зачав співати, А вкоївши своє серце, ляг з кобзинов [ліг з кобзиною] спати (Федьк., І, 1960, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. укоїти — уко́їти 1 дієслово доконаного виду учинити розм. уко́їти 2 дієслово доконаного виду угамувати діал. Орфографічний словник української мови
  2. укоїти — УКО́ЇТИ¹ (ВКО́ЇТИ), о́ю, о́їш, док., що, розм. Учинити що-небудь, перев. недобре. – А що се вкоїв, псявіро? (Ганна Барвінок); – Знаєте, – каже кобзар, – а чи чували, що .. вкоїв Іванець? (П. Словник української мови у 20 томах
  3. укоїти — I (вкоїти), -ою, -оїш, док., перех., розм. Учинити що-небудь, перев. недобре. II (вкоїти), -ою, -оїш, док., перех., діал. Заспокоїти, угамувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. укоїти — НАКО́ЇТИ чого, у питальних зворотах — що (зробити, заподіяти що-небудь погане, варте осуду), СКО́ЇТИ, НАРОБИ́ТИ, УЧИНИ́ТИ (ВЧИНИ́ТИ) що, УКО́ЇТИ (ВКО́ЇТИ) розм., НАТВОРИ́ТИ розм., НАБРО́ЇТИ розм., НАКОЛОБРО́ДИТИ чого і без додатка, розм. Словник синонімів української мови
  5. укоїти — Укоїти, укою, -їш гл. Сдѣлать — преимущественно — что либо дурное. Пан Каньовський кого б ні зустрів поодинчого, то щось йому та вкоїть. Грин. II. 230. А що се ти вкоїв, псявіро? Г. Барв. 190. Вкоїти халепи. К. ЦН. 284. Словник української мови Грінченка