улежати
Улежати, -жу, -жиш
гл. Пролежать, извѣстное время; вылежать. Денис не влежить, не всидить і не постоїть на одному місті. Кв. Нігде і хліба кусок не влежить. Ном. № 12223. Та вже нехай хоч розіпнуть, а я без вірші не улежу. Шевч. 444.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- улежати — уле́жати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- улежати — УЛЕ́ЖАТИ (ВЛЕ́ЖАТИ), жу, жиш, док., перев. із запереч. част. не. Лежати протягом якогось часу. Наші хлопці хоч і заснули було, так не можна ніяк і улежати. Як припече сонце, так місця не знайдуть (Г. Словник української мови у 20 томах
- улежати — (влежати), -жу, -жиш, док., перев. із запереч. част. не. Лежати протягом якогось часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- улежати — УЛЕ́ЖАТИ (ВЛЕ́ЖАТИ), жу, жиш, док., перев. із запереч. част. не. Лежати протягом якогось часу. Наші хлопці хоч і заснули було, так не можна ніяк і улежати. Як припече сонце, так місця не знайдуть (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах