1. Словник української мови в 11 томах

улежати

УЛЕ́ЖАТИ (ВЛЕ́ЖАТИ), жу, жиш, док., перев. із запереч. част. не. Лежати протягом якогось часу.

Наші хлопці хоч і заснули було, так не можна ніяк і улежати. Як припече сонце, так місця не знайдуть (Кв.-Осн., II, 1956, 411);

— Ляж, поспи по обіді, — сказав Сергій Іванович. — Та чи ж я влежу! — відповів Петро (Головко, І, 1957, 446).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. улежати — уле́жати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. улежати — УЛЕ́ЖАТИ (ВЛЕ́ЖАТИ), жу, жиш, док., перев. із запереч. част. не. Лежати протягом якогось часу. Наші хлопці хоч і заснули було, так не можна ніяк і улежати. Як припече сонце, так місця не знайдуть (Г. Словник української мови у 20 томах
  3. улежати — (влежати), -жу, -жиш, док., перев. із запереч. част. не. Лежати протягом якогось часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. улежати — Улежати, -жу, -жиш гл. Пролежать, извѣстное время; вылежать. Денис не влежить, не всидить і не постоїть на одному місті. Кв. Нігде і хліба кусок не влежить. Ном. № 12223. Та вже нехай хоч розіпнуть, а я без вірші не улежу. Шевч. 444. Словник української мови Грінченка