1. Словник української мови Грінченка

умовкнути

Умовкати, -каю, -єш

сов. в. умо́вкнути, -ну, -неш, гл. Умолкать, умолкнуть. Чогось умовкав посеред розмови. Г. Барв. 154. Навіки милий глас умовк. Котл. Умовк кобзарь сумуючи. Шевч. 51.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умовкнути — умо́вкнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. умовкнути — УМО́ВКНУТИ див. умовка́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. умовкнути — див. умовкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. умовкнути — ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  5. умовкнути — УМО́ВКНУТИ див. умовка́ти. Словник української мови в 11 томах