уперве
Упе́рве
нар. = уперше. держати жінку упе́рве. Быть женатымъ первымъ бракомъ Старий Хміль держав уперве його сестру Ганну. К. ЧГ. 28.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уперве — УПЕ́РВЕ див. впе́рве. Словник української мови у 20 томах