упирь

Упи́рь, -ря

м. Мертвецъ, сосущій кровь живыхъ, упырь. Один чоловік умер та й став упирем. А упирі кров з людей п'ють. Грин. II. 96.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me