1. Словник української мови Грінченка

урікати

Урікати, -каю, -єш

сов. в. уректи, -речу, -чеш и урікнути, -кну, -неш, гл.

1) Укорять, укорить. Ніхто мене ні в чім не урікне. О. 1862. V. 40.

2) Сглаживать, сглазить (человѣка). Казали, що дитина їсть багато, аж бач і врекли: воно й їсти перестало. Лебед. у. Врече тебе й косу твою. Мил. 50. Той нашу бджолу урече. Мнж. 151. Щоб не врекли вражі люде моєї краси. н. п.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. урікати — уріка́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. урікати — УРІКА́ТИ¹ (ВРІКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УРЕКТИ́ (ВРЕКТИ́), уречу́, урече́ш, док., кого, що, етн., заст. Те саме, що навро́чити. Казали, що дитина їсть багато, аж бач і врекли: воно й їсти перестало (Сл. Б. Грінченка); Він [Іван] сам дивувався тій зміні. Словник української мови у 20 томах
  3. урікати — (врікати), -аю, -аєш, недок., уректи, уречу, уречеш, док., перех. і неперех., кому, кого і без додатка, діал. Докоряти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. урікати — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
  5. урікати — Уріка́ти, -ка́ю, -ка́єш; уректи́, уречу́, -че́ш; урі́к, урекла́, урекли́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. урікати — УРІКА́ТИ (ВРІКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УРЕКТИ́, уречу́, урече́ш, док., перех. і неперех., кому, кого і без додатка, діал. Докоряти. Словник української мови в 11 томах