1. Словник української мови Грінченка

усобник

Усобник, -ка

м. Крамольникъ. Не ви прокляті, а гетьмани, усобники ляхи погані. Шевч. 142.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. усобник — усо́бник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. усобник — див. бунтар, диверсант, дисидент, інтриган, фронда Словник чужослів Павло Штепа
  3. усобник — УСО́БНИК, а, ч. Той, хто своїми діями створює незлагоду, сіє ворожнечу між якими-небудь суспільними групами або окремими особами в державі (перев. феодальній). Ні, ні... Не ви [гори] прокляті... а гетьмани, Усобники, ляхи погані!!.. (Т. Шевченко). Словник української мови у 20 томах
  4. усобник — -а, ч. Той, хто своїми діями створює незлагоду, сіє ворожнечу між якими-небудь суспільними групами або окремими особами в державі (перев. феодальній). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. усобник — УСО́БНИК, а, ч. Той, хто своїми діями створює незлагоду, сіє ворожнечу між якими-небудь суспільними групами або окремими особами в державі (перев. феодальній). Ні, ні… Не ви [гори] прокляті… а гетьмани, Усобники, ляхи погані!!.. (Шевч., II, 1963, 42). Словник української мови в 11 томах