усобник
див. бунтар, диверсант, дисидент, інтриган, фронда
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- усобник — усо́бник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- усобник — УСО́БНИК, а, ч. Той, хто своїми діями створює незлагоду, сіє ворожнечу між якими-небудь суспільними групами або окремими особами в державі (перев. феодальній). Ні, ні... Не ви [гори] прокляті... а гетьмани, Усобники, ляхи погані!!.. (Т. Шевченко). Словник української мови у 20 томах
- усобник — -а, ч. Той, хто своїми діями створює незлагоду, сіє ворожнечу між якими-небудь суспільними групами або окремими особами в державі (перев. феодальній). Великий тлумачний словник сучасної мови
- усобник — УСО́БНИК, а, ч. Той, хто своїми діями створює незлагоду, сіє ворожнечу між якими-небудь суспільними групами або окремими особами в державі (перев. феодальній). Ні, ні… Не ви [гори] прокляті… а гетьмани, Усобники, ляхи погані!!.. (Шевч., II, 1963, 42). Словник української мови в 11 томах
- усобник — Усобник, -ка м. Крамольникъ. Не ви прокляті, а гетьмани, усобники ляхи погані. Шевч. 142. Словник української мови Грінченка