1. Словник української мови Грінченка

утворити

Утворити, -рю, -риш

гл.

1) Сдѣлать, создать, сотворить. Не придумає, щоб його тут утворити таке, щоб у чумака гроші вкрасти. Рудч. Ск. ІІ. 169. Над усім його поставив, що рука твоя втворила. К. Псал. 15.

2) Отворить. Наймолодша (сестра) ліску втворила. Гол.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утворити — утвори́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. утворити — [утворитие] -воур'у, -ориеш; нак. -ри, -воур'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. утворити — УТВОРИ́ТИ див. утво́рювати. Словник української мови у 20 томах
  4. утворити — див. утворювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. утворити — ОРГАНІЗО́ВУВАТИ (давати початок існуванню чого-небудь), СТВО́РЮВАТИ, ЗАСНО́ВУВАТИ, ЗАПОЧАТКО́ВУВАТИ, УТВО́РЮВАТИ, ФОРМУВА́ТИ, ЗАКЛАДА́ТИ, ЗБИВА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  6. утворити — УТВОРИ́ТИ див. утво́рювати. Словник української мови в 11 томах