1. Словник української мови Грінченка

фукання

Фукання, -ня

с.

1) Дуновеніе (ртомъ). Шейк.

2) Крики (на кого), брань.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фукання — фукуння: — крик, галас, сварка; говорити з фуком: говорити сердито [IV] — друкарська помилка: фукуння зам. фукання [MО,IV] Словник з творів Івана Франка
  2. фукання — фу́кання іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. фукання — ФУ́КАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. фу́кати² 1, 2. Машиніст торкнув “черепаху”.. фу-фу-фу-фу! І пішло фукання часто, частіше, ще частіше (І. Франко); Сенько і Ленько ходили ціле пополуднє [пополудні] слідом за нею [Горпиною] і не покидали її, помимо всякого крику і фукання з її сторони (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. фукання — -я, с., діал. Дія за знач. фукати 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. фукання — ФУ́КАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. фу́кати 1, 2. Машиніст торкнув «черепаху».. фу-фу-фу-фу! 1 пішло фукання часто, частіше, ще частіше (Фр. Словник української мови в 11 томах