1. Словник української мови в 11 томах

фукання

ФУ́КАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. фу́кати 1, 2.

Машиніст торкнув «черепаху».. фу-фу-фу-фу! 1 пішло фукання часто, частіше, ще частіше (Фр., III, 1950, 329);

Сенько і Ленько ходили ціле пополуднє слідом за нею [Горпиною] і не покидали її, помимо всякого крику і фукання з її сторони (Фр., VIII, 1952, 195).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фукання — фукуння: — крик, галас, сварка; говорити з фуком: говорити сердито [IV] — друкарська помилка: фукуння зам. фукання [MО,IV] Словник з творів Івана Франка
  2. фукання — фу́кання іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. фукання — ФУ́КАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. фу́кати² 1, 2. Машиніст торкнув “черепаху”.. фу-фу-фу-фу! І пішло фукання часто, частіше, ще частіше (І. Франко); Сенько і Ленько ходили ціле пополуднє [пополудні] слідом за нею [Горпиною] і не покидали її, помимо всякого крику і фукання з її сторони (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. фукання — -я, с., діал. Дія за знач. фукати 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. фукання — Фукання, -ня с. 1) Дуновеніе (ртомъ). Шейк. 2) Крики (на кого), брань. Словник української мови Грінченка