фукати
ФУ́КАТИ, аю, аєш, недок.
1. неперех., діал. Пирхати, форкати.
Вона [худоба] рикає, фукає і оглядається неспокійними очима, коли чує десь смерть коло себе (Коб., II, 1956, 222);
Одні [гриби] він [ведмідь] підбирав і їв, інші, неїстівні, топтав, злобно фукаючи (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 67);
// З шумом випускати з ніздрів повітря, сопіти.
Аж ось і підмайстер надійшов, фукаючи чогось, як ковальський міх (Фр., І, 1955, 228);
// Пахкати, чахкати (про паровоз).
2. неперех., діал. Кричати, галасувати, дорікати комусь, сваритися на кого-небудь.
— Ромка, куди ти дивишся! — фукає на мене панна, коли я зустрінусь очима з поглядом якого молодого чоловіка (Фр., III, 1950, 100);
Приніс Дорофтей із крамниці свічку і приліпив Микиті до носа.. Коли свічка догоряла і добре припекла, вже фукав на всю хату (Казки Буковини.., 1968, 40).
3. перех., розм. Брати фука при грі в шашки ( див. фук¹).
Значення в інших словниках
- фукати — Фу́кати: — дути, віяти, дмухати [21] Словник з творів Івана Франка
- фукати — фу́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- фукати — ФУ́КАТИ¹, аю, аєш, недок., що, розм. Брати фука (див. фук¹) при грі в шашки. ФУ́КАТИ², аю, аєш, недок. 1. діал. Пирхати, форкати. Вона [худоба] рикає, фукає і оглядається неспокійними очима, коли чує десь смерть коло себе (О. Словник української мови у 20 томах
- фукати — Лаяти, кричати, сердитися, буркотіти Словник застарілих та маловживаних слів
- фукати — -аю, -аєш, недок. 1》 неперех., діал. Пирхати, форкати. || З шумом випускати з ніздрів повітря, сопіти. || Пахкати, чахкати (про паровоз). 2》 неперех., діал. Кричати, галасувати, дорікати комусь, сваритися на кого-небудь. 3》 перех., розм. Брати фука при грі в шашки (див. фук I). Великий тлумачний словник сучасної мови
- фукати — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- фукати — Фу́кати, -каю, -каєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- фукати — Фукати, -каю, -єш гл. 1) Дуть (ртомъ). Шейк. 2) Браниться, кричать. Брат на брата та ворогує, сестра на сестру чари готує.... дочка до ненька сміло фукає. Чуб. ІІІ. 417, 418. — на ко́го. Бранить кого, кричать на кого. Іде наймит із пан щини, на воли фукає. Гол. І. 220. Словник української мови Грінченка