1. Словник української мови Грінченка

фуркнути

Фуркнути, -ну, -неш

гл. Полетѣть, слетѣть съ шумомъ. Як черкне мене вгору (рогами підкинув), то я фуркнув, як з лука. МВ. (КС. 1902. X. 155).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фуркнути — фу́ркнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. фуркнути — ФУ́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до фу́ркати 1, 3. Дрозд тілько фуркнув, а по хвилі сів на друге плече чоловікове (І. Франко); В ту мить табунець [куріпок] фуркнув і зник у блакитному небі (І. Багмут); Дрібно фуркнувши, з-під ноги вилетіла просянка (М. Словник української мови у 20 томах
  3. фуркнути — -ну, -неш, док. Однокр. до фуркати 1), 3). || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. фуркнути — ПИ́РХАТИ (видавати глухі звуки, шумно випускаючи повітря через ніс), ПИ́РСКАТИ, ЧМИ́ХАТИ, ПО́РСКАТИ розм., ПРИ́СКАТИ розм., ПРИ́ХАТИ розм.; ПРИ́ХКАТИ розм.; ФО́РКАТИ, ФИ́РКАТИ, ХО́РКАТИ, ФУ́РКАТИ розм., ФУ́КАТИ діал. (перев. про коней). — Док. Словник синонімів української мови
  5. фуркнути — ФУ́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до фу́ркати 1, 3. Дрозд тілько фуркнув, а по хвилі сів на друге плече чоловікове (Фр., IV, 1950, 62); В ту мить табунець [куріпок] фуркнув і зник у блакитному небі (Багмут, Щасл. день.. Словник української мови в 11 томах