фуркнути
ФУ́РКНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до фу́ркати 1, 3.
Дрозд тілько фуркнув, а по хвилі сів на друге плече чоловікове (І. Франко);
В ту мить табунець [куріпок] фуркнув і зник у блакитному небі (І. Багмут);
Дрібно фуркнувши, з-під ноги вилетіла просянка (М. Стельмах);
Подобав [Іван] на того вола, що коле. Буцім спокійно пасеться, а на кождого прохожого фуркне й рогом замахнеться (Л. Мартович);
Машина фуркнула Петрові в обличчя смердючим перегаром і повезла Олю світ за очі (П. Загребельний);
// безос.
Слідом за ним [зайцем] фуркнуло, порснуло снігом, закричало і закружлялося. Це були куріпки (І. Сенченко);
Як на лихо мотор не заводився, .. потім фуркнуло, заревло – і машина зникла в кінці вулиці... (Л. Первомайський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фуркнути — фу́ркнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- фуркнути — -ну, -неш, док. Однокр. до фуркати 1), 3). || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фуркнути — ПИ́РХАТИ (видавати глухі звуки, шумно випускаючи повітря через ніс), ПИ́РСКАТИ, ЧМИ́ХАТИ, ПО́РСКАТИ розм., ПРИ́СКАТИ розм., ПРИ́ХАТИ розм.; ПРИ́ХКАТИ розм.; ФО́РКАТИ, ФИ́РКАТИ, ХО́РКАТИ, ФУ́РКАТИ розм., ФУ́КАТИ діал. (перев. про коней). — Док. Словник синонімів української мови
- фуркнути — ФУ́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до фу́ркати 1, 3. Дрозд тілько фуркнув, а по хвилі сів на друге плече чоловікове (Фр., IV, 1950, 62); В ту мить табунець [куріпок] фуркнув і зник у блакитному небі (Багмут, Щасл. день.. Словник української мови в 11 томах
- фуркнути — Фуркнути, -ну, -неш гл. Полетѣть, слетѣть съ шумомъ. Як черкне мене вгору (рогами підкинув), то я фуркнув, як з лука. МВ. (КС. 1902. X. 155). Словник української мови Грінченка