1. Словник української мови Грінченка

характерник

Характе́рник, -ка

м. Чародѣй, колдунъ. К. ЧР. 151. Шевч. 363. Став я шукать знахарів та усяких характерників. Стор. МПр. 41.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. характерник — характе́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. характерник — див. ЧАРІВНИК. Словник синонімів Караванського
  3. характерник — див. чародій Словник синонімів Вусика
  4. характерник — ХАРАКТЕ́РНИК, а, ч. 1. розм. Чаклун, чарівник (у 1 знач.). – Дід мій був запорожець .. Удався він високий, здоровий та ще в додаток був і великий характерник: знався з відьмами, з чортами (О. Словник української мови у 20 томах
  5. характерник — -а, ч. 1》 Чаклун, чарівник (у 1 знач.). 2》 перен., розм. Те саме, що чарівник 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. характерник — ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Й заст., МОЛЬФА́Р діал., ЧУДЕ́СНИК заст., ЧОРНОКНИ́ЖНИК заст., ВІДЬМА́К заст.; ЗАКЛИНА́Ч заст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ заст. Словник синонімів української мови
  7. характерник — Характе́рник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. характерник — ХАРАКТЕ́РНИК, а, ч. 1. заст. Чаклун, чарівник (у 1 знач.). — Дід мій був запорожець.. Удався він високий, здоровий та ще в додаток був і великий характерник: знався з відьмами, з чортами (Стор. Словник української мови в 11 томах