характерник
ХАРАКТЕ́РНИК, а, ч.
1. розм. Чаклун, чарівник (у 1 знач.).
– Дід мій був запорожець .. Удався він високий, здоровий та ще в додаток був і великий характерник: знався з відьмами, з чортами (О. Стороженко);
[Мусій:] Дивимось, аж то не наш в'язень, а щось неподобне .. Дак що ж, коли він, сам казав, що він характерник!. Бо як глянули до в'язниці, то то був там козак, а то вже стала дівчина... (Б. Грінченко).
2. перен., розм. Те саме, що чарівни́к 2.
Видно, він очарував її, характерник чорнобровий!.. Вона мало що пам'ятає з того часу про той вечір (Панас Мирний);
А спів Садовського! А Саксаганський-маг! Два характерники, Панас той і Микола, Що народилися в розложистих степах (М. Рильський);
Це характерник, – сказав хтось біля Ярошенків. – Заворожує зброю і кулі летять так, що своїм не шкодять, а ворога б'ють (О. Маковей).
Значення в інших словниках
- характерник — характе́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- характерник — див. ЧАРІВНИК. Словник синонімів Караванського
- характерник — див. чародій Словник синонімів Вусика
- характерник — -а, ч. 1》 Чаклун, чарівник (у 1 знач.). 2》 перен., розм. Те саме, що чарівник 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- характерник — ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Й заст., МОЛЬФА́Р діал., ЧУДЕ́СНИК заст., ЧОРНОКНИ́ЖНИК заст., ВІДЬМА́К заст.; ЗАКЛИНА́Ч заст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ заст. Словник синонімів української мови
- характерник — Характе́рник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- характерник — ХАРАКТЕ́РНИК, а, ч. 1. заст. Чаклун, чарівник (у 1 знач.). — Дід мій був запорожець.. Удався він високий, здоровий та ще в додаток був і великий характерник: знався з відьмами, з чортами (Стор. Словник української мови в 11 томах
- характерник — Характе́рник, -ка м. Чародѣй, колдунъ. К. ЧР. 151. Шевч. 363. Став я шукать знахарів та усяких характерників. Стор. МПр. 41. Словник української мови Грінченка