характерний

ХАРА́КТЕРНИЙ, а, е, розм.

Який має твердий, вольовий характер.

– Чоловік ти характерний, Своїм шляхом сміло йдеш (І. Франко);

// Який має важкий, сердитий, упертий і т. ін. характер.

ХАРАКТЕ́РНИЙ, а, е.

1. Властивий певній особі, предмету, явищу або ряду осіб, предметів, явищ; притаманний багатьом; типовий.

Потім він знову начепив окуляри, підсунув їх характерним рухом – рогачиком із вказівного і середнього пальців – і, переконавшись, що вони сидять міцно, знизу вгору рвучко кинув головою (Григорій Тютюнник);

Характерним явищем для нашої післявоєнної поезії є інтенсивний розвиток в ній епічних форм (з газ.);

Десь ляснув характерний звук курка з гвинтівки (Іван Ле);

// у знач. ім. характе́рне, ного, с. Те, що притаманне кому-, чому-небудь.

Всі, хто особисто знайомі з Миколою Тихоновим, знають, який він чудовий оповідач. Всюди поет уміє підмічати характерне, суттєве, часом не уловлене іншими, навіть спостережливими людьми (М. Рильський);

// Яскраво виражений, своєрідний.

– Марш! – з характерним таджицьким акцентом командував Самієв і йшов далі (О. Гончар);

Мішель йшов повільно, ліниво перевалюючись з ноги на ногу – такою характерною для моряків всіх флотів світу ходою (Ю. Смолич);

За зовнішнім виглядом матку легко знайти серед численної кількості бджіл та трутнів: вона має характерне довге тіло – до 18–20 мм завдовжки, тим часом як довжина робочих бджіл досягає 12–15 мм (з наук.-попул. літ.);

// Який має поширення де-небудь.

Для великої частини території Іраку характерні рослини, які ростуть у пустинях і напівпустинях (з наук.-попул. літ.);

// Який становить відмітну особливість, властивість чого-небудь; специфічний.

В приймачі почулося характерне потріскування, серед якого мали обізватися позивні радіостанції обкому (Д. Бедзик);

З характерним поклацуванням б'ють ворожі самоходи (О. Гончар);

Дорош теж заворушився на своїй розкладшці і кашлянув тим характерним кашлем, коли людина наковтається пилюки і в неї дере в горлі (Григорій Тютюнник);

Рослини і насіння перили мають характерний різкий запах (з наук. літ.);

// Основний, визначальний.

Характерні особливості ринкових відносин.

2. У сценічному мистецтві – властивий певному народові, епосі, суспільному середовищу.

Герої п'єси повинні жити в правдивих ситуаціях, бути наділеними якнайбільшою кількістю характерних рис, мусять мати всі почуття, властиві людині, почуття кохання, дружби, ненависті тощо (з мемуарної літ.);

// Який втілює певний психологічний тип.

– Данило Микитович більше характерні ролі грав, а я прості – дівочі й бабські... (В. Кучер).