1. Великий тлумачний словник сучасної мови

характерний

I хар`актерний-а, -е.

1》 У сценічному мистецтві – властивий певному народові, епосі, суспільному середовищу.

|| Який втілює певний психологічний тип.

Характерний танець — вид сценічного танцю, до якого належать стилізовані національні танці.

2》 розм. Який має твердий, вольовий характер.

|| Який має важкий, сердитий, упертий і т. ін. характер.

II характ`ерний-а, -е.

Властивий певній особі, предмету, явищу або ряду осіб, предметів, явищ; притаманний багатьом; типовий.

|| у знач. ім. характерне, -ного, с. Те, що притаманне кому-, чому-небудь.

|| Яскраво виражений, своєрідний.

|| Який має поширення де-небудь.

|| Який становить відмітну особливість, властивість чого-небудь; специфічний.

|| Основний, визначальний.

Характерний злам — вигляд місця руйнування зразка або конструкції, що дає змогу судити про характер руйнівної сили і рід деформації.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. характерний — хара́ктерний прикметник з характером розм. характе́рний прикметник властивий Орфографічний словник української мови
  2. характерний — ХАРАКТЕРНИЙ – ХАРАКТЕРНИЙ – ХАРАКТЕРИСТИЧНИЙ Характерний. Властивий певній особі, предмету, явищу, притаманний багатьом; типовий, своєрідний, специфічний тощо: характерний рух, характерне явище, характерна вимова, характерна хода. Характерний, розм. Літературне слововживання
  3. характерний — Властивий, притаманний, (факт) типовий; (акцент) прикметний, специфічний, своєрідний; (- особливість) основний, визначальний; п! ПИТОМИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. характерний — I характерний відповідний, притаманний, типовий, характерестичний II характерний крутий, упертий, характерець (іронічно кажуть про впертого), химерний, химородний Фразеологічні синоніми: витримує характер; з характером; крутий характер; показує характер; твердий характер Словник синонімів Вусика
  5. характерний — I [характеирнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. — н'і (який має вольовий характер) II [характернией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і (властивий комусь, чомусь) Орфоепічний словник української мови
  6. характерний — Питомий, притаманний, своєрідний, властивий, прикметний, див. специфічний, особливий Словник чужослів Павло Штепа
  7. характерний — ХАРА́КТЕРНИЙ, а, е, розм. Який має твердий, вольовий характер. – Чоловік ти характерний, Своїм шляхом сміло йдеш (І. Франко); // Який має важкий, сердитий, упертий і т. ін. характер. ХАРАКТЕ́РНИЙ, а, е. Словник української мови у 20 томах
  8. характерний — ВЛАСТИ́ВИЙ кому, чому (який виражає постійну ознаку кого-, чого-небудь), ХАРАКТЕ́РНИЙ для кого-чого, ПРИТАМА́ННИЙ, ПИТО́МИЙ рідше. Романтизм вивітрюється, його вигонять навіть з найбільш властивих йому меж кохання (С. Словник синонімів української мови
  9. характерний — Характе́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. характерний — ХАРА́КТЕРНИЙ, а, е, розм. Який має твердий, вольовий характер. — Чоловік ти характерний, Своїм шляхом сміло йдеш (Фр., XII, 1953, 395); // Який має важкий, сердитий, упертий і т. ін. характер. ХАРАКТЕ́РНИЙ, а, е. Словник української мови в 11 томах