1. Літературне слововживання

характерний

ХАРАКТЕРНИЙ – ХАРАКТЕРНИЙ – ХАРАКТЕРИСТИЧНИЙ

Характерний. Властивий певній особі, предмету, явищу, притаманний багатьом; типовий, своєрідний, специфічний тощо: характерний рух, характерне явище, характерна вимова, характерна хода.

Характерний, розм. Який має твердий, вольовий характер; упертий, примхливий, сердитий. – Ти Гані не знаєш. Тиха і покірна, але характерна (Б.Лепкий).

Характеристичний. Який випливає з характеру когось, чогось, характеризує когось, щось; характерний: характеристична прикмета, характеристична мова, характеристичний факт, характеристична ознака. Між бровами зарисувалася характеристична складка (Б.Лепкий).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. характерний — хара́ктерний прикметник з характером розм. характе́рний прикметник властивий Орфографічний словник української мови
  2. характерний — Властивий, притаманний, (факт) типовий; (акцент) прикметний, специфічний, своєрідний; (- особливість) основний, визначальний; п! ПИТОМИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. характерний — I характерний відповідний, притаманний, типовий, характерестичний II характерний крутий, упертий, характерець (іронічно кажуть про впертого), химерний, химородний Фразеологічні синоніми: витримує характер; з характером; крутий характер; показує характер; твердий характер Словник синонімів Вусика
  4. характерний — I [характеирнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. — н'і (який має вольовий характер) II [характернией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і (властивий комусь, чомусь) Орфоепічний словник української мови
  5. характерний — Питомий, притаманний, своєрідний, властивий, прикметний, див. специфічний, особливий Словник чужослів Павло Штепа
  6. характерний — ХАРА́КТЕРНИЙ, а, е, розм. Який має твердий, вольовий характер. – Чоловік ти характерний, Своїм шляхом сміло йдеш (І. Франко); // Який має важкий, сердитий, упертий і т. ін. характер. ХАРАКТЕ́РНИЙ, а, е. Словник української мови у 20 томах
  7. характерний — I хар`актерний-а, -е. 1》 У сценічному мистецтві – властивий певному народові, епосі, суспільному середовищу. || Який втілює певний психологічний тип. Характерний танець — вид сценічного танцю, до якого належать стилізовані національні танці. 2》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. характерний — ВЛАСТИ́ВИЙ кому, чому (який виражає постійну ознаку кого-, чого-небудь), ХАРАКТЕ́РНИЙ для кого-чого, ПРИТАМА́ННИЙ, ПИТО́МИЙ рідше. Романтизм вивітрюється, його вигонять навіть з найбільш властивих йому меж кохання (С. Словник синонімів української мови
  9. характерний — Характе́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. характерний — ХАРА́КТЕРНИЙ, а, е, розм. Який має твердий, вольовий характер. — Чоловік ти характерний, Своїм шляхом сміло йдеш (Фр., XII, 1953, 395); // Який має важкий, сердитий, упертий і т. ін. характер. ХАРАКТЕ́РНИЙ, а, е. Словник української мови в 11 томах