хаміти
Ів, мн. (одн. хаміт, -а). Група народностей Північної Африки, які розмовляють спорідненими мовами. Пох.: хамітка, хамітський (хамітські мови).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хаміти — ХАМІ́ТИ, ів, мн. (одн. хамі́т, а, ч.; хамі́тка, и, ж.). Група народностей Північної Африки, що розмовляють спорідненими мовами. – Він негр? – Ні. З дуже рідкого, майже вимерлого племені нільських хамітів (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
- хаміти — -ів, мн. (одн. хаміт, -а, ч.; хамітка, -и, ж.). 1》 Група народностей Північної Африки, що розмовляють спорідненими мовами. 2》 Негроїдна раса. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хаміти — ХАМІ́ТИ, ів, мн. (одн. хамі́т, а, ч.; хамі́тка, и, ж.). Група народностей Північної Африки, що розмовляють спорідненими мовами. — Він негр? — Ні. З дуже рідкого, майже вимерлого племені нільських хамітів (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 30). Словник української мови в 11 томах