халіф

ХАЛІФ, -а, КАЛІФ, -а.

У деяких мусульманських країнах – титул феодального правителя, що об’єднує світську владу з духовною. У словосп. халіф (каліф) на годину.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. халіф — халі́ф іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. халіф — див. ВЛАДАР. Словник синонімів Караванського
  3. халіф — див. каліф Словник чужослів Павло Штепа
  4. халіф — ХАЛІ́Ф, а, ч. Титул феодального верховного правителя в ряді мусульманських країн, який поєднував духовну і світську владу, а також особа, що мала цей титул; каліф. Халіф схилив свою голову перед Вами [Сулейман], передавши вам своє священне звання (П. Словник української мови у 20 томах
  5. халіф — -а, ч. 1》 Титул феодального верховного правителя в ряді мусульманських країн, який поєднував духовну і світську владу. 2》 Особа, що мала цей титул; каліф. Халіф на годину ірон. — про людину, яка захопила владу або наділена нею зовсім ненадовго. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. халіф — халі́ф, калі́ф (від араб. халіфа – спадкоємець, наступник) в ряді мусульманських країн за феодалізму титул монарха, що поєднував світську владу з духовною, був главою мусульман своєї країни. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. халіф — Титул наступників Мугаммада; найвищий релігійний і світський лідер мусульманської держави — халіфату; мусульмани-шиїти (на противагу суннітам) визнавали лише світську владу х., вважаючи своїм духовним лідером імама. Універсальний словник-енциклопедія
  8. халіф — халі́ф (калі́ф) на час (на годи́ну), ірон. Людина, що захопила владу або наділена нею на короткий час. І знов на муку, на поталу взяли їх (молодогвардійців) люті вороги. На час каліфи в нашій хаті .. Та слова жодного, прокляті, з їх вуст не видерли вони (В. Сосюра). Фразеологічний словник української мови
  9. халіф — ХАЛІ́Ф, а, ч. Титул феодального верховного правителя в ряді мусульманських країн, який поєднував духовну і світську владу, а також особа, що мала цей титул; каліф. ♦ Халі́ф на годи́ну, ірон. — про людину, яка захопила владу або наділена нею зовсім ненадовго. Словник української мови в 11 томах