1. Словник української мови в 11 томах

хаміти

ХАМІ́ТИ, ів, мн. (одн. хамі́т, а, ч.; хамі́тка, и, ж.). Група народностей Північної Африки, що розмовляють спорідненими мовами.

— Він негр? — Ні. З дуже рідкого, майже вимерлого племені нільських хамітів (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 30).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хаміти — Ів, мн. (одн. хаміт, -а). Група народностей Північної Африки, які розмовляють спорідненими мовами. Пох.: хамітка, хамітський (хамітські мови). Літературне слововживання
  2. хаміти — ХАМІ́ТИ, ів, мн. (одн. хамі́т, а, ч.; хамі́тка, и, ж.). Група народностей Північної Африки, що розмовляють спорідненими мовами. – Він негр? – Ні. З дуже рідкого, майже вимерлого племені нільських хамітів (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  3. хаміти — -ів, мн. (одн. хаміт, -а, ч.; хамітка, -и, ж.). 1》 Група народностей Північної Африки, що розмовляють спорідненими мовами. 2》 Негроїдна раса. Великий тлумачний словник сучасної мови