1. Словник синонімів української мови

характерний

ВЛАСТИ́ВИЙ кому, чому (який виражає постійну ознаку кого-, чого-небудь), ХАРАКТЕ́РНИЙ для кого-чого, ПРИТАМА́ННИЙ, ПИТО́МИЙ рідше. Романтизм вивітрюється, його вигонять навіть з найбільш властивих йому меж кохання (С. Васильченко); Мішель йшов повільно, ліниво перевалюючись з ноги на ногу — такою характерною для моряків усіх флотів світу ходою (Ю. Смолич); Максимові Рильському завжди були притаманні любов до людини, природи,.. почуття краси життя (з журналу); Уміння перевтілюватися — питома риса актора.

ПОКАЗО́ВИЙ (який дає уявлення про що-небудь, підстави для висновків, узагальнень), ТИПО́ВИЙ, ХАРАКТЕ́РНИЙ, ПОКАЗНИ́Й рідко. Звичайно, до передбаченої цифри він ще не дійшов, та про це й не думав сьогодні, адже то певна мета, за яку треба ще змагатись, але зрушення є, і досить показове (Г. Коцюба); Байрон і Гейне трактували свою тему як поети — дали настрій, загальний колорит і художній символ, близький до галюцинації по реальності типових деталей (Леся Українка); Вірш.. характерний і показний для тих процесів (В. Еллан).

ТИПО́ВИЙ (який часто зустрічається), ХАРАКТЕ́РНИЙ, ХОДЯ́ЧИЙ розм. Це була типова блондинка з ямочками на щічках і ліктях, повнотіла, лінива в рухах (Ірина Вільде); — Марш! — з характерним таджицьким акцентом командував Самієв і йшов далі (О. Гончар); Шевченко знав, що більшість армійських офіцерів — п'яниці, картяри і бретери, і хоча Долгов ніби й був схожий на цей ходячий тип армійця, Тарас Григорович намагався стушуватися і на запитання відповідав якомога лаконічніше (З. Тулуб).

ХАРАКТЕ́РНИЙ (який становить відмітну особливість певної особи, певного предмета, явища і т. ін.), СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, ОСОБЛИ́ВИЙ, СВОЄРІ́ДНИЙ, ХАРАКТЕРОЛОГІ́ЧНИЙ. Десь ляснув характерний звук курка з гвинтівки (І. Ле); В довгому коридорі стояв специфічний запах ліків (О. Донченко); Особливий смак грибів; Амфора має своєрідну форму; Характерологічні прикмети стилю.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. характерний — хара́ктерний прикметник з характером розм. характе́рний прикметник властивий Орфографічний словник української мови
  2. характерний — ХАРАКТЕРНИЙ – ХАРАКТЕРНИЙ – ХАРАКТЕРИСТИЧНИЙ Характерний. Властивий певній особі, предмету, явищу, притаманний багатьом; типовий, своєрідний, специфічний тощо: характерний рух, характерне явище, характерна вимова, характерна хода. Характерний, розм. Літературне слововживання
  3. характерний — Властивий, притаманний, (факт) типовий; (акцент) прикметний, специфічний, своєрідний; (- особливість) основний, визначальний; п! ПИТОМИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. характерний — I характерний відповідний, притаманний, типовий, характерестичний II характерний крутий, упертий, характерець (іронічно кажуть про впертого), химерний, химородний Фразеологічні синоніми: витримує характер; з характером; крутий характер; показує характер; твердий характер Словник синонімів Вусика
  5. характерний — I [характеирнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. — н'і (який має вольовий характер) II [характернией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і (властивий комусь, чомусь) Орфоепічний словник української мови
  6. характерний — Питомий, притаманний, своєрідний, властивий, прикметний, див. специфічний, особливий Словник чужослів Павло Штепа
  7. характерний — ХАРА́КТЕРНИЙ, а, е, розм. Який має твердий, вольовий характер. – Чоловік ти характерний, Своїм шляхом сміло йдеш (І. Франко); // Який має важкий, сердитий, упертий і т. ін. характер. ХАРАКТЕ́РНИЙ, а, е. Словник української мови у 20 томах
  8. характерний — I хар`актерний-а, -е. 1》 У сценічному мистецтві – властивий певному народові, епосі, суспільному середовищу. || Який втілює певний психологічний тип. Характерний танець — вид сценічного танцю, до якого належать стилізовані національні танці. 2》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. характерний — Характе́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. характерний — ХАРА́КТЕРНИЙ, а, е, розм. Який має твердий, вольовий характер. — Чоловік ти характерний, Своїм шляхом сміло йдеш (Фр., XII, 1953, 395); // Який має важкий, сердитий, упертий і т. ін. характер. ХАРАКТЕ́РНИЙ, а, е. Словник української мови в 11 томах